МДМА VHQ Ахтубинск

Чо, народ, здорова всем гопарям! Вот чую, тут собрался нарештаниматься и маза обещает быть огненной. Дело в том, шо я решил весело провести свой выходной и майнуть гандоны за счет стоматолога. Да да, вы не ослышались, именно так - майнить гандоны. Итак, начнем. Получилось все как через задницу. Я уже неделю как роюсь на рынке закладок, и в итоге нарыл МДМА. Бро, это кайфовый пиздец, настоящий конфетный месиво! Лысый витюга, с которым я торчу, сказал, шо уколоться и залить МДМА в послужной список каждого поцыка - вот в чем дело. Я сразу решил пойти в стоматологию, сказав, шо мастер по чистке десен меня пустил по кругу. Ну, а по факту - мозговой штурм в качестве удара по гандонам! Притащился я к этой сраной клинике, и сразу видно, что не мое место. Все такие аккуратные, улыбаются, словно постоянно гоняют мацанку. А тут я, так сказать, с моим видом - издребезжался всяких вещей и гонял свой сленг. Все смотрели на меня так, словно я тут засоряю кислород, каким-то недоумком. Ушлые тетки на ресепшн даже попытались меня завернуть, но я такое фенамину не позволил. Пожалуйста, мне мой укол! Наконец-то добрался до стоматологического кабинета. Там на меня ждала самая злобная и зловещая соска из всех, с кем мне доводилось сталкиваться. Она сразу заподозрила, шо я не просто человек, а какой-то маза, и решила проверить мою терпимость к боли. А еще она вон ту гадость накидывала на мой зуб, шо это было просто пипец! Вставлю вам таблицу о моем прохождении этого испытания:

Время	Мои ощущения	Ощущения стоматолога
10:00	Смотрю на нее с глазами шоколадного кокосика и говорю: "Джантик, болт до хуя!"	Она на меня смотрит, как на дебила, и делает вид, шо не понимает.
10:15	Уже начинаю потеть от страха и нервной напряженки.	Насточь задолбала меня своими разговорами о зубной съемке и прочей херне.
10:30	Мое лицо начинает принимать эпичные гримасы от боли.	Собственно, ей все равно на мои мучения, лишь бы свою работу выполнила.
11:00	Моя внутренняя революция дошла до предела, и я просил стоматолога сделать внутривенное введение какого-нибудь укола от боли.	Напевает себе тихонько, спокойно продолжая свою работу, словно ничего не происходит.

Короче говоря, я в итоге сдох от боли, мозолей и глупых вопросов. Но она, баба, все равно сделала свое дело и зуб мой заткнула. Я смотрю на эту свою новую челку в зеркале и думаю: "Что-то я даже не ожидал, что торкнутый поход к стоматологу может быть таким охуительным приключением!" Теперь я знаю, шо надо брать с собой друзей, мацанку и фенамин, чтобы веселее проходить процедуры. И вот так я купил МДМА и пошел торкнутый к стоматологу. Наши нервы прочнее стали! Помните, гопники, всегда можно найти развлечения даже в неожиданных и непривычных местах. Осторожно, график приключений может быть непредсказуемым и заставить вас гнать свои бредни! Но, знаете, это однозначно стоит своей боли! Ну че, братва, надеюсь, поднял вам настроение своим рассказом! Пока, гопари! Давайте крутить свое маразматическое дело и наслаждаться жизнью, пока ее не отделали!

Бро, ты знаешь, я нормально закладку стрельнул! Это был экстаз, такая штука, которую ты даже представить себе не можешь, если не находишься в теме. Это типа ломаная жизнь, где все на кайфе и беззаботно развлекаются. Вот я тебе расскажу, как я купил МДМА и что потом случилось. Вместо занятий пара сплошного планокиша, это все ради дэка - травы, нашей любимой конопли! Это было нечто, братан!

Значит, весь план был простой, постепенно разводить всех на базар и получать свой чек МДМА. Договорился я с одним темным типом, он такой крутой на приличные наркотики. Я потратил все свои накопления на эту закладку, сказал ему, что меня интересует экстаз. Он мне строго сказал, что это не игрушка и надо быть настоящим мужиком, чтоб отрубаться по полной.

Вот и настал день истины, я получил эту долгожданную дозу и почувствовал, что все идет своим чередом. Понимаешь, когда ты на экстазе, ты даже не замечаешь, как время пролетает, и все вокруг становится таким ярким и красочным. Я просто отвалил от реальности и окунулся в свой мир, где все было на пике эйфории.

Тут все и закончилось...

Вот такой я дурак, представь, брат, что это случилось в школе! Я там курить решил! В туалете, да. Где еще? Там хоть можно отрубаться на полную, пока учительница ничего не понимает. Я уже чувствовал себя супергероем, ну ты понимаешь, это была прямо моя суперспособность - так тихонько курить и никто не замечать.

А вот и реальность...

Так получилось, что этот план сорвался. Во время моего сверхсекретного процесса я услышал звук открывающихся дверей и понял, что все плохо. Точно, это был директор, он просто на меня накричал, я даже не понимал, что он говорит, потому что все было так туманно в моей голове. Это был последний конец, братан, меня так заодно и выгнали из школы. Прощай, надежды и будущее!

Ну ладно, с школы все равно ничего хорошего не ждешь. Я сейчас настоящий свободный пацан, который сам выбирает свой путь. Только вот, возможно, настало время подумать о том, что я делаю со своей жизнью.

Знаешь, брат, иногда я задумываюсь, стоит ли оно того? Стоит ли рисковать всем ради пары дурацких закладок и отрубаться от реальности? Может, пора собраться с мыслями и найти что-то большее, чем просто курить и экстаз?

В общем, это моя история, и она на самом деле не такая уж и крутая, как казалась изначально. Я развел всех на базар, но не тех, кого хотел. Без школы я остался без опоры, но, может быть, это все же даст мне возможность найти свою настоящую стезю. Хотя, честно говоря, отрубиться от реальности все равно иногда хочется - это такая планка, которая каждый день преследует меня.

Ярокий вечір, як заскочив на закладки по Большій Васильківській. Місце було запрошливе, анаша лежала на поверхні, мов тоненький снігокатанка, що гріла мої душу та мозок. Її радості неможливо зіміряти, лише довіршувати. Цілий день чекав на цю хвилю, на цей кайф, коли мій організм знову схоплюватиме бурхливий танець з прекрасною МДМА. Усе почалося, коли я дізнався про нову партію, яка з'явилася у нашому місті. Звістка про цю чудову речовину розлетілася швидше, ніж шмыгання твого дідька по вулиці. І ось, я вже добрався до останнього моменту: мій телефон дзвонить, іниціатором виклику є мій довірений шиз із прізвищем «Тріпер». Цей тупий сукин син вміє затрахати не на жарт! — Ей, бруднюча, встиг биш сюди, забирай свою прописку та теревенько в машинку! — кричу я, бачачи, як він підкрадається до мене. У себе в кишені, він носить бабине серце, але молодець — робить свою справу! Мій вірний піде на все, аби я почувався на правильній хвилі. Він підходить з похмурим виглядом, з перших слів видно, що його хтось може виллє. — Чувак, я за тобою стежив, і підкоривши весь місцевий кафе «Табуретка», я рванувся сюди. У мене для тебе є крута покупка, на яку ти ніколи не відмовишся. Мої очі закатилися, я знаю, що це буде знову чудове пригода. В моїй голові вже формується план, як ми з Тріпером влаштуємо охоту за пасхальними яйцями на кладовищі. Я знаю, це звучить макабрічно, але що справиш — життя наркомана не таке просте. Слідуючого дня ми встигаємо всі підготуватися до охоти. Всі радісні, як діти з магазину з цукерками. Дехто готується на більш серйозному рівні, підтягуються і все таке. Ми виправдовуємось перед родиною, що на навчанні, але насправді знаходимося в іншому світі, і нам там кайфово! Згідно плану, о 12 годині по обіді ми збираємося на кладовищі, де знаходиться наше таємне сховище. З кишень я достаю біле — героїн, щоб надати собі та членам команди більше енергії та витримки на охоту. Справжні наркомани знають, що героїн підносить тебе додому, а МДМА робить тебе власністю вечірки. Всі взяли чпокнутись, і тільки я ще позволяю собі одну пыряться, адже ніщо не заборонено. Кладовище, на яке ми попадаємо, виглядає вражаюче. Старі та гіллясті дерева, під якими зненацька може виповзти зла душа. Це як незнайомці в твоїх звичних розмовах — ти навіть не помічаєш, як вона вже на тебе наступила. Ще одна пыряться, і вже маю перед собою пейзаж, який зазвучує красивими пастельними кольорами, коли скінчиться особлива священна мить, що відбувається на наших очах. Охоту ми виконуємо, як справжні професіонали. Нам вдається знайти кілька пасхальних яєць, які ніхто не знайшов за десятиліття. Ми радіємо, як діти, отримуючи свої перші подарунки на свято. Усе було добре, але, якщо чесно, я починаю підозрювати одного з наших членів команди. Ймовірно, хтось з них на измене. Мої думки мотаються, мов чумацький багажник, але я не готовий відчепити. Я підстриг свої довгі волосся, адже готую нову дозу МДМА, і кожен моє космічний стрижка дає мені енергію та силу. Усі крадуться, як бандити, але я відчуваю, що це не останній поворот. Я підкрадаюся до потенційного ватажка нашої опозиції, і вимовляю ті слова, що зневірять або сповнять його довірою. — Слухай, мій друг, я знаю, що ти на стороні світла, але я все-таки прошу вірити мені. Ми тримаємо всю нашу команду під контролем, як справжній дідусь в пансіонаті, та не дамо комусь зіпсувати нашу пригоду. Довіряй, але перевіряй. Той погляд, що він на мене викинув, пройде в історію. Я бачу, що він згоден, але його шрами він не забуде. Однак це кешуй-ся!, ми все одно шмигаємо вперед. Нічогісінько не зупинить нас! На другому плані знаходиться наша більшість — ми, що віримо, що наша операція вдасться, йдемо вперед і залишаємо позаду все підозри та страхи. Героїн б'є, але МДМА робить моє тіло вічно молодим. Поєднання цих двох речовин фіксує мене на сторінці історії, де я — репера наркомана, що звивається в психоделічних танцях під свою музику. Так, кайфувати від охоти за пасхальними яйцями на кладовищі може тільки здоровий наркоман. Відчуваєш, як кригає страх в твоєму серці, але він не знаходить виходу, бо тіло вже закручується в пастку насолоди. Все важить, але твій дух вільний. Роздумуючи про вчинене, я зізнаюся, що наші кроки були дорогими. Але формальності, чи не так? Життя наркомана — це прожити на повну катушку, поки світ не повернеться з довгого сну. Cвіт, дивись на нас! Ми наркомани репери, що пожираємо ночі та якнайгучніше скандуємо наші тексті — і це наша вічна доля. Її не змінити, не варто нам і шукати виправдання. Ми випливаємо на світло, втікаємо від проблем нашого суспільства, але виростаємо дітьми нашої революції. Бо ми — воплоти змін та відмова від банального світу, де кожна мить каже тобі, що ти не можеш усе змінити. Але ми можемо і ми самі знаємо це. Ми — репери наркомани, не зобов'язані нікому пояснювати наш світ. Ми пишемо свою музику, танцюємо на своїх закладках та шмыгаємо на своїх хвилях. І це дуже прекрасно! А тепер, залунати з кайфу, і прощатися з тобою. Життя занадто коротке, щоб пропускати моменти, коли можна забути про все і відірватися на повну програму. Кажу це, не затримуючись — і втікаю у своє місце, де наша гордість репера наркомана переливається через краєвиди нашого хижого світу. Всього тобі найкращого у твоєму польоті. Ми розуміємо одне одного, і це надає моїм словам сили та шкідливість. Смійся з нього, але не пішов усякий вагабунд, якого не варто взяти на серйозно. Ми всі дзвінко сміємось, але ніхто не розуміє, що наш сміх — це наша зброя, що звучить найгучніше в цій всій музиці. Це ми, репери наркомани, не передаються перевіркам. Ми знаємо всі секрети, кожна наша закладка розповідає т